вигаданий
ВИГАДАНИЙ 1, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до вигадати1 1, 2. Виїхавши з річки до першого гирла, ми навіть затягли на голос "Молодий козаче", вигадану нами пісню (Досв., Вибр., 1959, 432); Де витримала [Марина] пішла в якійсь вигаданій справі до свого сусіда (Сміл., Сад, 1952, 318).
2. прикм. Несправжній, не такий, яким його видають або яким він видається. - А я вас зовсім не знаю, вперше бачу. Я навіть не певен, що ви своє, а не вигадане ім'я назвали... (Ле, Міжгір'я, 1953, 30).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вигаданий | вигадана | вигадане | вигадані |
Родовий | вигаданого | вигаданої | вигаданого | вигаданих |
Давальний | вигаданому | вигаданій | вигаданому | вигаданим |
Знахідний | вигаданий, вигаданого | вигадану | вигадане | вигадані, вигаданих |
Орудний | вигаданим | вигаданою | вигаданим | вигаданими |
Місцевий | на/у вигаданому, вигаданім | на/у вигаданій | на/у вигаданому, вигаданім | на/у вигаданих |