вигин
ВИГИН, у, ч. Вигнуте місце, округла лінія згину, повороту. Сюди найближче з півночі підходив вигин Бугу, добираючись примхливо покрученими колінами до селянських садиб (Стельмах, Хліб.., 1959, 232); Бачив [скульптор] лише море соняшників, білу косинку та артистичні вигини чудових рук (Гончар, І, 1954, 508); У новонародженого хребет майже не має вигинів (Шк. гігієна, 1954, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вигин | вигини |
Родовий | вигину | вигинів |
Давальний | вигинові, вигину | вигинам |
Знахідний | вигин | вигини |
Орудний | вигином | вигинами |
Місцевий | на/у вигині | на/у вигинах |
Кличний | вигине | вигини |