вигороджувати
ВИГОРОДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИГОРОДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Заперечувати наявність за ким-небудь або за собою якоїсь провини, доводити непричетність до чогось. [Вояки:] Нехай мовчить! Доволі! Годі! Чого він вигороджує злочинця? (Л. Укр., II, 1951, 535); - Ми сьогодні таки справді добре пообідали, - кажу я становому, щоб вигородити товариша (Мирний, IV, 1955, 373); Він всіма силами намагався вигородити себе (Шиян, Гроза.., 1956, 349).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигороджую | вигороджуємо |
2 особа | вигороджуєш | вигороджуєте |
3 особа | вигороджує | вигороджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигороджуватиму | вигороджуватимемо |
2 особа | вигороджуватимеш | вигороджуватимете |
3 особа | вигороджуватиме | вигороджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вигороджував | вигороджували |
Жіночий рід | вигороджувала | |
Середній рід | вигороджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вигороджуймо | |
2 особа | вигороджуй | вигороджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вигороджуючи | |
Минулий час | вигороджувавши |