вигукування
ВИГУКУВАННЯ, я, с. Дія за знач. вигукувати. Галецька трохи повеселішала та пожвавішала од такого веселого вигукування, (Н.-Лев., IV, 1956, 304); Рев бидла, лемент і стогін стоптаних, крик і вигукування тих, що на горі, зливаються в дикий гомін (Л. Укр., II, 1951, 209).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вигукування | вигукування |
Родовий | вигукування | вигукувань |
Давальний | вигукуванню | вигукуванням |
Знахідний | вигукування | вигукування |
Орудний | вигукуванням | вигукуваннями |
Місцевий | на/у вигукуванні | на/у вигукуваннях |
Кличний | вигукування | вигукування |