вигуляний
ВИГУЛЯНИЙ, а, е. Який набрався сил, виріс або відпочив на волі. Та коли підводчик, значно молодший за пасажира, схопився на весь зріст і гукнув на вигуляного коня, хлопці в першу мить сторопіли (Ле, Ю. Кудря, 1956, 32); Дужий і вигуляний, а до того ж, наляканий звіром, мов вітер, нісся [Сокіл] між деревами (Міщ., Сіверяни, 1961, 105); У Трохименка защеміло з образи серце: що вона - ця випещена й вигуляна [панна] - збирається робити з дівчам? (Кос., Новели, 1962, 131); // Який пустував, був незасіяний (про грунт, землю і т. ін.). Почалася спішна підготовка до засіву озиминою великих вигуляних за війну ланів, що перебували під толокою (Крот., Сини.., 1948, 413).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вигуляний | вигуляна | вигуляне | вигуляні |
Родовий | вигуляного | вигуляної | вигуляного | вигуляних |
Давальний | вигуляному | вигуляній | вигуляному | вигуляним |
Знахідний | вигуляний, вигуляного | вигуляну | вигуляне | вигуляні, вигуляних |
Орудний | вигуляним | вигуляною | вигуляним | вигуляними |
Місцевий | на/у вигуляному, вигулянім | на/у вигуляній | на/у вигуляному, вигулянім | на/у вигуляних |