видавлений
ВИДАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до видавити. Природа ж, світ увесь - мов видавлений сік із винограду, і ми його п'ємо (Тич., II, 1957, 60); Сухорляве, наче видавлена цитрина, обличчя офіцерика розпливлося в її очах червоною плямою (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 125); Іноді цілими годинами билася вона над якимись напівзниклими рядками, написаними ледве помітно олівцем або й просто видавленими нігтем (Сміл., Сад, 1952, 233).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | видавлений | видавлена | видавлене | видавлені |
Родовий | видавленого | видавленої | видавленого | видавлених |
Давальний | видавленому | видавленій | видавленому | видавленим |
Знахідний | видавлений, видавленого | видавлену | видавлене | видавлені, видавлених |
Орудний | видавленим | видавленою | видавленим | видавленими |
Місцевий | на/у видавленому, видавленім | на/у видавленій | на/у видавленому, видавленім | на/у видавлених |