викохувати
ВИКОХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКОХАТИ, аю, аєш, док., перех. З любов'ю вирощувати кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, добиватися найкращого стану, вигляду. Дід Маркіян викохує сад "по книжках", і немає ні в кого на селі кращих сортів груш та яблук... (Вас., II, 1959, 183); - Я вуса ці викохую аж тридцять год (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 505); Бички в нас були, пара доморослих - самі вигодували й викохали, такі гарні (Гр., І, 1963, 445); Таки славну дівчину викохала Гордієнчиха (Стельмах, Хліб.., 1959, 72);
* Образно. Поєдинок цей [між Гнатом і Уласом] продовжувався в затаєних намірах, що їх викохував про себе Гнат, настирливо шукаючи такого випадку, щоб прищикнути Уласові язичка (Тют., Вир, 1964, 149).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викохую | викохуємо |
2 особа | викохуєш | викохуєте |
3 особа | викохує | викохують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викохуватиму | викохуватимемо |
2 особа | викохуватимеш | викохуватимете |
3 особа | викохуватиме | викохуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | викохував | викохували |
Жіночий рід | викохувала | |
Середній рід | викохувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викохуймо | |
2 особа | викохуй | викохуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | викохуючи | |
Минулий час | викохувавши |