викривлення
ВИКРИВЛЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. викривити і стан за знач. викривитися. Неправильний відбір або копіювання життєвих фактів веде до викривлення, спотворення дійсності (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 157); Писарєв був рішучим противником тривалих класних занять, тому що вони викликають викривлення хребта і різні хронічні хвороби (Шк. гігієна, 1954, 21).
2. Викривлене місце, викривлена частина чого-небудь. Після термічної обробки інструмент внаслідок деформацій має викривлення (Технол. різального інстр., 1959, 119).
3. перен. Явище, особливість, риса і т. ін., що становить відхилення від правильного, від норми. Скільки там [в Америці] людей, що.. милуються огидними викривленнями людського єства (Рильський, III, 1956, 374).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | викривлення | викривлення |
Родовий | викривлення | викривлень |
Давальний | викривленню | викривленням |
Знахідний | викривлення | викривлення |
Орудний | викривленням | викривленнями |
Місцевий | на/у викривленні | на/у викривленнях |
Кличний | викривлення | викривлення |