виломлювати
ВИЛОМЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИЛОМИТИ, млю, миш; мн. виломлять; док., перех. 1. Ламаючи, відривати, відокремлювати частину від цілого. Виломлює [Евфрозіна] з лаврового куща дві галузки, зв'язує їх у вінець (Л. Укр., III, 1952, 424); Мар'ян виломлює з кільця шматок пахучої зморшкуватої ковбаси (Стельмах, Хліб.., 1959, 31); // Ламаючи, готувати для чогось. Я отеє виломив собі коляку та йду І озираюсь (Кв.-Осн., II, 1956, 42); // Зривати, збирати (звичайно качани кукурудзи). Просо стояло ще на полі, кукурудзу Наумиха теж не виломила (Коцюб., І, 1955, 125).
2. тільки док. Зламати, переламати. Як була я в лужку, виломила ніжку (Сл. Гр.); Іноді через надтріснутий малий закаблук можна виломити собі ногу (Ю. Янов., II, 1958, 87).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виломлюю | виломлюємо |
2 особа | виломлюєш | виломлюєте |
3 особа | виломлює | виломлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виломлюватиму | виломлюватимемо |
2 особа | виломлюватимеш | виломлюватимете |
3 особа | виломлюватиме | виломлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виломлював | виломлювали |
Жіночий рід | виломлювала | |
Середній рід | виломлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виломлюймо | |
2 особа | виломлюй | виломлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виломлюючи | |
Минулий час | виломлювавши |