вилуплювати
ВИЛУПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИЛУПИТИ, плю, пиш; мн. вилуплять; док., перех. 1. розм. Видобувати, виймати, очищаючи від шкаралупи і т. ін. // Виламувати, відколювати від чого-небудь; робити що-небудь, виламуючи з чогось. Череп'яний каганчик, що вилупила його Катря з розбитого кашника, .. ледве блимав у темному кутку своєю сизою горошиною на кінці гнота (Мирний, IV, 1955, 286).
@ Хоч з коліна вилупи - де хочеш, візьми. Не йме віри, вражий пан. - Давай, хоч з коліна вилупи, хоч з землі викопай, хоч украдь, - каже (Н.-Лев., І, 1956, 59).
2. Сидячи на яйцях, виводити пташенят (про птахів). Яка-небудь куріпочка за місяць вилуплювала зо три десятки пташенят (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21); Квочка, яку Улянка підсипала, давно вилупила курчат (Донч., Вибр., 1948, 268).
3. розм. Широко розкривати, витріщати (очі). - Та ти збожеволів! - волала стара вірменка, обурено вилуплюючи жовтуваті білки очей (Тулуб, Людолови, І, 1957, 420); Яків сів, вилупив баньки на світло і слухав, що кажеться (Мирний, І, 1954, 294); Козак вилупив перелякані очі (Панч, II, 1956, 165).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилуплюю | вилуплюємо |
2 особа | вилуплюєш | вилуплюєте |
3 особа | вилуплює | вилуплюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилуплюватиму | вилуплюватимемо |
2 особа | вилуплюватимеш | вилуплюватимете |
3 особа | вилуплюватиме | вилуплюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вилуплював | вилуплювали |
Жіночий рід | вилуплювала | |
Середній рід | вилуплювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вилуплюймо | |
2 особа | вилуплюй | вилуплюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вилуплюючи | |
Минулий час | вилуплювавши |