вилічений
ВИЛІЧЕНИЙ 1 а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вилічити1. В книгах було все справно записано: увесь прихід і всі видатки були вилічені добре й позаписувані (Н.-Лев., IV, 1956, 165).
ВИЛІЧЕНИЙ2, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до вилічити2. Коструб, кепсько вилічений, лишився довіку калікою (Фр., III, 1950, 267).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вилічений | вилічена | вилічене | вилічені |
Родовий | виліченого | виліченої | виліченого | вилічених |
Давальний | виліченому | виліченій | виліченому | виліченим |
Знахідний | вилічений, виліченого | вилічену | вилічене | вилічені, вилічених |
Орудний | виліченим | виліченою | виліченим | виліченими |
Місцевий | на/у виліченому, виліченім | на/у виліченій | на/у виліченому, виліченім | на/у вилічених |