виморювати
ВИМОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИМОРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Знищувати всіх або багатьох (про голод, хворобу і т. ін.). Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом (Фр., VI, 1951, 92); - Схоже на те, що мешканців отих присадкуватих будиночків виморила чума (Донч., III, 1956, 240).
2. розм. Дуже втомлювати, знесилювати кого-небудь. - Оце так! оце виморили? Хх-у! - І дід почав витирати шию (Мирний, I, 1954, 193).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виморюю | виморюємо |
2 особа | виморюєш | виморюєте |
3 особа | виморює | виморюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виморюватиму | виморюватимемо |
2 особа | виморюватимеш | виморюватимете |
3 особа | виморюватиме | виморюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виморював | виморювали |
Жіночий рід | виморювала | |
Середній рід | виморювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виморюймо | |
2 особа | виморюй | виморюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виморюючи | |
Минулий час | виморювавши |