вимочувати
ВИМОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИМОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Робити що-небудь зовсім мокрим; намочувати. - Та коли нарешті я зволікся з ліжка і вимочив голову в воді, мені почала вертати пам'ять прожитої ночі (Фр., IV, 1950, 287).
2. Тримаючи що-небудь у воді, у якійсь рідині, наповнюючи щось водою, якоюсь рідиною, змінювати певні його властивості (робити м'якшим, позбавляти деяких речовин, запаху і т. ін.). Щоб одігнати запах риби, його [м'ясо білого ведмедя] треба було б вимочувати в оцті (Трубл., І, 1955, 174); Для видалення солі промиту [солону] рибу вимочують (Укр. страви, 1957, 55); Нову діжку треба вимочить добре, щоб огірки не пахли (Коцюб., II, 1955, 285).
3. Вмочаючи що-небудь у рідину, вибирати її. - П'яниці не тільки ті, що калюжі одежею вимочують. Можна й дома. Хитріше, але не краще (Мушк., Чорний хліб, 1960, 144).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимочую | вимочуємо |
2 особа | вимочуєш | вимочуєте |
3 особа | вимочує | вимочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимочуватиму | вимочуватимемо |
2 особа | вимочуватимеш | вимочуватимете |
3 особа | вимочуватиме | вимочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вимочував | вимочували |
Жіночий рід | вимочувала | |
Середній рід | вимочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимочуймо | |
2 особа | вимочуй | вимочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вимочуючи | |
Минулий час | вимочувавши |