вимчати
ВИМЧАТИ, чу, чиш, док. 1. неперех. Дуже швидко вибігти, виїхати звідки-небудь або кудись. Вони вслухались в звуки таємничі: ..Стогнало, наче лемент після січі, - Чи дикі коні вимчали навскач (Бажан, Роки, 1957, 229); Машина вимчала на рівне шосе (Собко, Зор. крила, 1950, 278); Назустріч їм вимчав з порту катер з цілою групою лікарів (Гончар, Тронка, 1963, 199).
2. перех. Дуже швидко вивезти кого-, що-небудь кудись. Ситі коні не забарилися вимчати на гору панів (Мирний, IV, 1955, 195); В цю мить коні вимчали воза на дорогу (Мушк., Чорний хліб, 1960, 13).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимчу | вимчимо |
2 особа | вимчиш | вимчите |
3 особа | вимчить | вимчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вимчав | вимчали |
Жіночий рід | вимчала | |
Середній рід | вимчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимчімо | |
2 особа | вимчи | вимчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | вимчавши |