виплекати
ВИПЛЕКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. З любов'ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; випестити. Виняньчила, виплекала, мила й вичісувала [Маланка Гафійку], а тепер оддай людям! (Коцюб., II, 1955, 14); Все посаджене в цьому саду він виплекав власноручно (Чаб., Тече вода.., 1961, 67); * Образно. - Думаєш, що можна би у моїм серці любов штучно виплекати? Стефане, - почулось трохи згодом докірливо (Коб., І, 1956, 75).
2. перен. Виносити в собі (думку, почуття і т. ін.). Поки ми провели розвідку, поки виплекали свій план,.. минув кінець березня (Збан., Єдина, 1959, 219).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виплекаю | виплекаємо |
2 особа | виплекаєш | виплекаєте |
3 особа | виплекає | виплекають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виплекав | виплекали |
Жіночий рід | виплекала | |
Середній рід | виплекало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виплекаймо | |
2 особа | виплекай | виплекайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | виплекавши |