виполотий
ВИПОЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до виполоти. За ним [зеленим бадиллям] рушником простяглася чорна виполота полоса (Н.-Лев., І, 1956, 83); Щоб якось відвернути увагу домашніх, вона [Оксана] з оберемком березки для теляти, виполотої тільки-що наспіх, між корчами картоплі, сміливо йшла на подвір'я (Іщук, Вербівчани, 1961, 135).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | виполотий | виполота | виполоте | виполоті |
Родовий | виполотого | виполотої | виполотого | виполотих |
Давальний | виполотому | виполотій | виполотому | виполотим |
Знахідний | виполотий, виполотого | виполоту | виполоте | виполоті, виполотих |
Орудний | виполотим | виполотою | виполотим | виполотими |
Місцевий | на/у виполотому, виполотім | на/у виполотій | на/у виполотому, виполотім | на/у виполотих |