висохлий
ВИСОХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до висохти, висохнути. Іду високою горою в траві по пояс в ліс, а ліс сухий. Висохлий такий до найменшої галузки, аж порудів (Коб., І, 1956, 477); Похнюплені стоїмо над висохлим озером (Гончар, Маша.., 1959, 34); З другого боку стояв другий полковник - невеличкий, увесь висохлий (Довж., І, 1958, 249).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | висохлий | висохла | висохле | висохлі |
Родовий | висохлого | висохлої | висохлого | висохлих |
Давальний | висохлому | висохлій | висохлому | висохлим |
Знахідний | висохлий, висохлого | висохлу | висохле | висохлі, висохлих |
Орудний | висохлим | висохлою | висохлим | висохлими |
Місцевий | на/у висохлому, висохлім | на/у висохлій | на/у висохлому, висохлім | на/у висохлих |