витовкти
ВИТОВКТИ, вчу, вчеш; мин. ч. витовк, ла, ло; док., перех. 1. Ударяючи або топчучи, вибити, витолочити посіви, городину, траву і т. ін. Максим Горох посіяв в просі. Що ж вийшло? Дітвора - іще й огуд не ссох - І просо витовкла, і обнесла Горох (Бор., Тв., 1957, 162); - Біда,.. вчорашній град витовк нам лан вівса під лісом (Фр., II, 1950, 104); [Колодка:] Єсть у мене смужка землі над шляхом,.. на їй, опріч бур'яну, нічого не родило, та й то було товар витовче (Сам., II, 1958, 168).
2. розм. Тручи, ударяючи, видалити що-небудь із чогось. - Вижну два, три снопи, витовчу зерно (Фр., III, 1950, 206).
3. розм. Товчучи, виваляти в чому-небудь. Надто кортіло стягти дужих усанів з коней, витовкти в болотюці... (Горд., Заробітчани, 1949, 127).
4. перен., розм. Завчити що-небудь, механічно повторюючи. - Коли ти, Попенко, наїсися?.. - Тоді, коли ти свого Ціцерона витовчеш (Мирний, І, 1954, 331).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витовчу | витовчемо |
2 особа | витовчеш | витовчете |
3 особа | витовче | витовчуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витовк | витовкли |
Жіночий рід | витовкла | |
Середній рід | витовкло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витовчімо | |
2 особа | витовчи | витовчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | витовкши |