витонченість
ВИТОНЧЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. витончений 2-4. Васса ще озирнула себе з ніг до голови... і, цілком певна неабиякої краси й витонченості свого тіла, сіла до рояля (Епік, Тв., 1958, 133); Згодом художник став надуживати як вишуканістю кольорів, так і витонченістю форм (Дмит., Розлука, 1957, 255).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | витонченість | витонченості |
Родовий | витонченості, витончености | витонченостей |
Давальний | витонченості | витонченостям |
Знахідний | витонченість | витонченості |
Орудний | витонченістю | витонченостями |
Місцевий | на/у витонченості | на/у витонченостях |
Кличний | витонченосте | витонченості |