витріщати
ВИТРІЩАТИ, аю, аєш, недок., ВИТРІЩИТИ, щу, щиш, док., перех., розм. 1. Широко розкривати (очі). Доря не хтів уставати. Витріщив очі, налякані світлом, і падав знов на подушку (Коцюб., II, 1955, 373); Какура отетеріло витріщив очі (Чаб., Катюша, 1960, 10).
@ [Тільки] очі (баньки) витріщити - дуже здивуватися, остовпіти, широко розкривши очі. - На кому ж женитесь? - Та на Марині ж! Проценко тільки очі витріщив (Мирний, III, 1954, 247); [Павло:] Хочеш, я тебе зразу, одним словом, остовпиню? Скажу таке слово, що ти тільки баньки витріщиш (Кроп., II, 1958, 238).
2. на кого-що. Втуплювати в кого-, що-небудь погляд, широко розкривши очі (від здивування, гніву, жаху і т. ін.). Іван витріщав на Соломію очі і крутив, здивований, цапиною борідкою (Коцюб., I, 1955, 378); Староста витріщив очі на Мартинчука, ніби хотів його спопелити (Вільде, Сестри.., 1958, 263); Сашко по-змовницькому витріщив очі на Данила і зробив гримасу (Коп., Лейтенанти, 1947, 165).
3. рідко. Виставляти, відкривши (зуби, ікла); вишкіряти. Підійшло [до дитини] страшне вусате страховисько, нагнулося.. і витріщило білі ікла (Кач., II, 1958, 11); * Образно. Скелясті схили оголилися, грізно витріщивши свої жовті зуби (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 143).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витріщаю | витріщаємо |
2 особа | витріщаєш | витріщаєте |
3 особа | витріщає | витріщають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витріщатиму | витріщатимемо |
2 особа | витріщатимеш | витріщатимете |
3 особа | витріщатиме | витріщатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витріщав | витріщали |
Жіночий рід | витріщала | |
Середній рід | витріщало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витріщаймо | |
2 особа | витріщай | витріщайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | витріщаючи | |
Минулий час | витріщавши |