вишкрібати
ВИШКРІБАТИ і ВИСКРІБАТИ, аю, аєш, недок., ВИШКРЕБТИ і ВИСКРЕБТИ, бу, беш; мин. ч. вишкріб (вискріб), вишкребла (вискребла), вишкребло (вискребло); док., перех. і без додатка. 1. Шкребучи, чистити що-небудь або когось. Вона взяла ніж і почала вишкрібать вінця старого засаленого горшка (Н.-Лев., II, 1956, 284); Німка починає лазити по підлозі, замітати, підмітати, вискрібати, витирати (Л. Укр., V, 1956, 38); Було нікому не дам і одного коня вичистить, сам усіх вискребу (Стор., І, 1957, 105); З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх: то Охрім вишкрібав казанок (Тют., Вир, 1960, 83).
2. Шкребучи, діставати, вибирати що-небудь зсередини. Він узяв чайник, старе долото, щоб вишкрібати накип всередині, миску з піском і ганчіркою і сів у холодок під стіною (Сенч., На Бат. горі, 1960, 26); Треба тільки вишкребти нігтем із стрючка зернятка і знову стулити обидві половинки. От вам і пищик! (Донч., V, 1957, 166); // перен. Вибирати, виймати все (звичайно про залишки). Вихватив бумажник і вишкріб відтіля всі гроші (Десняк, II, 1955, 452).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вишкрібаю | вишкрібаємо |
2 особа | вишкрібаєш | вишкрібаєте |
3 особа | вишкрібає | вишкрібають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вишкрібатиму | вишкрібатимемо |
2 особа | вишкрібатимеш | вишкрібатимете |
3 особа | вишкрібатиме | вишкрібатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вишкрібав | вишкрібали |
Жіночий рід | вишкрібала | |
Середній рід | вишкрібало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вишкрібаймо | |
2 особа | вишкрібай | вишкрібайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вишкрібаючи | |
Минулий час | вишкрібавши |