вишник
ВИШНИК1, вишника, ч. Садок з вишневих дерев або молода вишнева порість. Я ж мій город та вишник доглядала, Хусточки шила та пісні співала... (Щог., Поезії, 1958, 339); Вітер вривався у вишник, крутив білі пелюстки, здіймав вишневу завірюху (Донч., IV, 1957, 220).
ВИШНИК2, а, ч., розм. Дама в картах. Хто, бач, вишник, той не король (Номис, 1864, № 1007); - А ти бий вишником! - кричав знову Гапці, котра намірювалася бити тузом (Мирний, IV, 1955, 165).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вишник | вишники |
Родовий | вишнику | вишників |
Давальний | вишникові, вишнику | вишникам |
Знахідний | вишник | вишники |
Орудний | вишником | вишниками |
Місцевий | на/у вишнику | на/у вишниках |
Кличний | вишнику | вишники |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вишник | вишники |
Родовий | вишника | вишників |
Давальний | вишникові, вишнику | вишникам |
Знахідний | вишника | вишників |
Орудний | вишником | вишниками |
Місцевий | на/у вишнику | на/у вишниках |
Кличний | вишнику | вишники |