владар
ВЛАДАР, владаря, ч. , уроч. Те саме, що володар. Виїздить бундючно на майдан Владар кріпацьких душ, їх пан (Бажан, Роки, 1957, 242); Вже буде літ п'ятсот тому: На край шотландський вільний Війною йшов король Едвард, Англійський владар сильний (Л. Укр., І, 1951, 351); Людина.. вела тяжку боротьбу з природою, доки перемогла її і стала наймогутнішим владарем Землі (Ірчан, II, 1958, 63); Шопен з келихом у руці запропонував випити за здоров'я кращого письменника Європи, владаря дум і сердець людства, пана Оноре Бальзака (Рибак, Помилка.., 1956, 90).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | владар | владарі |
Родовий | владаря | владарів |
Давальний | владареві, владарю | владарям |
Знахідний | владаря | владарів |
Орудний | владарем | владарями |
Місцевий | на/у владарі, владареві | на/у владарях |
Кличний | владарю | владарі |