возний
ВОЗНИЙ, ного, ч. Судовий урядовець у Польщі, Литовському князівстві й на Україні (до XIX ст.). [Наталка:] Ви багатий, а я бідна; ви возний, а я простого роду; та й по всьому я вам не під пару (Котл., II, 1953, 7); Чи був ще в 1817-1818 роках возний - не знаю, у законах я не зміг знайти, коли цей титул скасовано (Мирний, V, 1955, 407).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | возний | возні |
Родовий | возного | возних |
Давальний | возному | возним |
Знахідний | возного | возних |
Орудний | возним | возними |
Місцевий | на/у возному, вознім | на/у возних |
Кличний | возний | возні |