волати
ВОЛАТИ, аю, аєш, недок. Те саме, що кричати; голосно кликати. Але хто те місце знає, де трухлявий пень і мох, той приходить і волає або й тихо каже: "Ох!" (Л. Укр., І, 1951, 273); - То чого ж вона ще на поміч волає? (Цюпа, Назустріч.., 1958, 64); * Образно. Волає вся земля: геть паліїв війни! (Рильський, Сад.., 1955, 12); // уроч. Звертатися до кого-, чого-небудь. [Павло:] Я не чіпаю твоєї честі, а волаю до неї (Стар., Драм. тв., 1941, 48).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волаю | волаємо |
2 особа | волаєш | волаєте |
3 особа | волає | волають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волатиму | волатимемо |
2 особа | волатимеш | волатимете |
3 особа | волатиме | волатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | волав | волали |
Жіночий рід | волала | |
Середній рід | волало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волаймо | |
2 особа | волай | волайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | волаючи | |
Минулий час | волавши |