воловодити
ВОЛОВОДИТИ, джу, диш, недок., перех., розм. Довго вирішувати яку-небудь справу; зволікати. - Тоді, може, й діла не будемо воловодити? (Стельмах, Хліб.., 1959, 63).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воловоджу | воловодимо |
2 особа | воловодиш | воловодите |
3 особа | воловодить | воловодять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воловодитиму | воловодитимемо |
2 особа | воловодитимеш | воловодитимете |
3 особа | воловодитиме | воловодитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | воловодив | воловодили |
Жіночий рід | воловодила | |
Середній рід | воловодило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воловодьмо | |
2 особа | воловодь | воловодьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | воловодячи | |
Минулий час | воловодивши |