волочильник
ВОЛОЧИЛЬНИК, а, ч. 1. Робітник, що виготовляє дріт, труби і т. ін. волочінням (у 2 знач.). Слово попросив волочильник цеху металічних виробів Борис Тимохін (Роб. газ., 6.І 1961, 2).
2. Те саме, що боронувальник. Часом, замість їхати до волочильників, сівачів чи косарів, полковник опинявся тут, сидів годину чи й дві (Ю. Янов., II, 1958, 291).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | волочильник | волочильники |
Родовий | волочильника | волочильників |
Давальний | волочильникові, волочильнику | волочильникам |
Знахідний | волочильника | волочильників |
Орудний | волочильником | волочильниками |
Місцевий | на/у волочильнику, волочильникові | на/у волочильниках |
Кличний | волочильнику | волочильники |