ворогування
ВОРОГУВАННЯ, я, с. Ворожі стосунки між кимсь, виявлення неприязні, ненависті до кого-, чого-небудь. Він [лікар] веде боротьбу з темнотою, з забобонами, з ворогуванням селянина до інтелігента (Коцюб., І, 1955, 172); Нарожній завжди стривожений був гризнею, ворогуванням між селами (Горд., І, 1959, 337).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ворогування | ворогування |
Родовий | ворогування | ворогувань |
Давальний | ворогуванню | ворогуванням |
Знахідний | ворогування | ворогування |
Орудний | ворогуванням | ворогуваннями |
Місцевий | на/у ворогуванні | на/у ворогуваннях |
Кличний | ворогування | ворогування |