ворогувати
ВОРОГУВАТИ, ую, уєш, недок., з (між, поміж) ким, без додатка і діал. на (до) кого. Бути у ворожих стосунках, виявляти неприязнь, ненависть до кого-, чого-небудь. Сини не жили в згоді, а завжди ворогували та билися поміж собою (Укр.. казки, легенди.., 1957, 78); Ні з ким він ніколи так не ворогував, як з Василем, і Василь не любив Грицька; .. вони.. гризлися, як кішка з собакою (Мирний, IV, 1955, 21); Чом "Слово" на "Правду" раз в раз ворогує? (Фр., XIII, 1954, 44); - Через що ж у вас сварки? - допитувався він. - Насамперед, ворогуємо ми з магістратом, - методично почав Хома (Тулуб, Людолови, І, 1957, 171).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ворогую | ворогуємо |
2 особа | ворогуєш | ворогуєте |
3 особа | ворогує | ворогують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ворогуватиму | ворогуватимемо |
2 особа | ворогуватимеш | ворогуватимете |
3 особа | ворогуватиме | ворогуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ворогував | ворогували |
Жіночий рід | ворогувала | |
Середній рід | ворогувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ворогуймо | |
2 особа | ворогуй | ворогуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ворогуючи | |
Минулий час | ворогувавши |