ворохобити
ВОРОХОБИТИ, блю, биш; мн. ворохоблять; недок., перех. і неперех. розм. 1. Те саме, що ворушити 1, 3. Суворий, посмикуючи борідку, ворохобив у пам'яті. накопичений досвід (Досв., Вибр., 1959, 252).
2. Те саме, що бунтувати. І як на вічах не раз велелюдних буває, коли там Заколот несамовитий повстане і чернь ворохобить, - Вже головешки летять і каміння, поблискує зброя (Зеров, Вибр., 1966, 225); Між ними прокинулась неприязнь і ворохобила тайком тут і там молоду, напівдику кров (Коб., II, 1956, 157).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ворохоблю | ворохобимо |
2 особа | ворохобиш | ворохобите |
3 особа | ворохобить | ворохоблять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ворохобитиму | ворохобитимемо |
2 особа | ворохобитимеш | ворохобитимете |
3 особа | ворохобитиме | ворохобитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ворохобив | ворохобили |
Жіночий рід | ворохобила | |
Середній рід | ворохобило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ворохобмо | |
2 особа | ворохоб | ворохобте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | ворохоблячи | |
Минулий час | ворохобивши |