ворітниця
ВОРІТНИЦЯ, і, ж. 1. Прикріплена на завісах одна з двох частин (половин) воріт, брами. Брама була зачинена. Богдана Хмельницького обдало холодом, і саме в цей час зарипіли ворітниці, і брама повільно відчинилась (Панч, III, 1956, 295); Притулившись до хвіртки, стояла, захована ворітницею і тінями, дівчина і руками затискувала уста, щоб не розсміятися (Стельмах, Хліб.., 1959, 351).
2. Стовп, до якого прикріплені ворота. Ворота вже були причеплені до ворітниць, але так, що їх ніколи не можна було гаразд причинити (Н.-Лев., III, 1956, 120); Вони пливли.. на позриваних з ворітниць воротях (Довж., І, 1958, 318).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ворітниця | ворітниці |
Родовий | ворітниці | ворітниць |
Давальний | ворітниці | ворітницям |
Знахідний | ворітницю | ворітниці |
Орудний | ворітницею | ворітницями |
Місцевий | на/у ворітниці | на/у ворітницях |
Кличний | ворітнице | ворітниці |