вправо
ВПРАВО (УПРАВО), присл. У правий бік; протилежне вліво. Параскіца зирнула вправо. Там, на довгій тичці, хиталась біла рогата голова корови (Коцюб., І, 1955, 279); Я щосили пливу, пливу, і, де ріка звертав вправо, до гайка, на берег вискочив... (Сос., II, 1958, 417); // З правого боку. Оглянулись вони й забачили [побачили] темні гаї з усіх боків, сонечко, що за їх [них] заходило, і управо якийсь хуторець (Вовчок, І, 1955, 322).
вправа
ВПРАВА, и, ж. 1. Розвиток певних якостей, навичок постійною, систематичною роботою. Вивчила недавно.. граматику [італійську] і тепер для вправи читаю книжки (Л. Укр., V, 1956, 33); Щоденна вправа на добрім інструменті здавалася їй перспективою на недалекий побут [перебування] в консерваторії (Коб., III, 1956, 327); // Спроба опанувати якусь справу, набути певного вміння. Тепер не пригадую, щоб у семінарії я оддавався своїм літературним вправам (Вас., IV, 1960, 16); Поштар теж побачив у вікно дідові вправи на велосипеді (Донч., VI, 1957, 55).
2. Спеціальне завдання, що виконується для набуття певних навичок або закріплення наявних знань. Він сідав до фортеп'яна і починав грати зразу обов'язкові вправи (Фр., VII, 1951, 249); Михайло.. дивився на Ляського, що в цей час показував різні гімнастичні вправи (Досв., Вибр., 1959, 115); Патер Алоїзій легко надав знайомству вигляд шкільних вправ із латині (Тулуб, Людолови, I, 1957, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вправа | вправи |
Родовий | вправи | вправ |
Давальний | вправі | вправам |
Знахідний | вправу | вправи |
Орудний | вправою | вправами |
Місцевий | на/у вправі | на/у вправах |
Кличний | вправо | вправи |