втискати
ВТИСКАТИ 1 (УТИСКАТИ), аю, аєш і ВТИСКУВАТИ (УТИСКУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТИСНУТИ (УТИСНУТИ), втисну, втиснеш; мин. ч. втиснув, втиснула, ло і втис, втисла, ло; док., перех. 1. у що. Натискаючи з силою, вдавлювати, заглиблювати щось. Перед її заплющеними очима і далі кружляла земля, тому дівчина, втискаючи руки в сніг, ще боялася звестися на ноги (Стельмах, І, 1962, 62); І втиснули свій перший слід колеса В іще вологі та грузькі луги (Бажан, Вибр., 1940, 94); Я втис у теплі боки [коня] остроги (Рильський, І, 1956, 148); // Із зусиллям уводити, випхати, поміщати кого-, що-небудь у щілину, у тісне місце. Дістає обмотаний плащ-палаткою автомат, втискає диск (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 592); Швидко втиснувши Максима в машину, Платон Пилипович хряпнув дверцятами, кинувши коротко шоферу: - До "Кукушки" (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 136).
@ Втиснути носа в що - безцеремонне втрутитися в якусь справу. А Солов'їха і свого носа туди таки втисла: без неї, бачте, ніде вода не освятиться (Н.-Лев., II, 1956, 14).
2. перев. док. Непомітно або насильно дати щось кому-небудь у руки; всунути. Користуючись хвилиною, втиснула [пані Антоніна] йому в руку такий жмут паперу, що він не знав, куди його сховати (Коцюб., І, 1955, 412); Віра втиснула у шершаву долоню старої заздалегідь наготовлені гроші (Шиян, Баланда, 1957, 187).
ВТИСКАТИ2 див. утискати 1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | втискаю | втискаємо |
2 особа | втискаєш | втискаєте |
3 особа | втискає | втискають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | втискатиму | втискатимемо |
2 особа | втискатимеш | втискатимете |
3 особа | втискатиме | втискатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | втискав | втискали |
Жіночий рід | втискала | |
Середній рід | втискало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | втискаймо | |
2 особа | втискай | втискайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | втискаючи | |
Минулий час | втискавши |