вуглець
ВУГЛЕЦЬ, ю, ч. Один із найпоширеніших хімічних елементів, шо входить до складу всіх органічних речовин. Он під вербами, край виноградника, лежать рядком залізні бочки з сірчаним вуглецем (Коцюб., І, 1955, 226); Вуглекислий же газ, що є в повітрі, - це майже єдине джерело, з якого рослини беруть вуглець для побудови своїх клітин (Хімія, 7, 1956, 41).
^ Аморфний вуглець - чорна речовина, з якої складається деревне та тваринне вугілля, кокс, сажа. При нагріванні сполук, що містять вуглець, без доступу повітря з них виділяється вуглець у вигляді чорної маси, що називається аморфним вуглецем (Заг. хімія, 1955, 383); Вільний вуглець - вуглець, який утворює тверді речовини без домішок; алмаз, графіт. Вільний вуглець трапляється у вигляді двох простих речовин - алмазу й графіту (Заг. хімія, 1955, 381).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вуглець | вуглеці |
Родовий | вуглецю | вуглеців |
Давальний | вуглецеві, вуглецю | вуглецям |
Знахідний | вуглець | вуглеці |
Орудний | вуглецем | вуглецями |
Місцевий | на/у вуглеці | на/у вуглецях |
Кличний | вуглецю | вуглеці |