вузлуватий
ВУЗЛУВАТИЙ, а, е. 1. Який має вузли (див. вузол 1 1, 8, 9). Лукія старанно розтирала їй набухлі синіми венами, наче вузлуватими вірьовками, старечі ноги (Донч., III, 1956, 43); Міцних, вузлуватих, потрісканих рук Не спинить ні гамір, ні гомін, ні стук (Рильський, І, 1956, 122); Виганяв сіре та вузлувате стебло петрів батіг, по якому дряпались зрідка блакитні квіти (Коцюб., II, 1955, 214).
2. Який має багато сучків. - Здрастуй, Уляно Петрівно, - відповідає він, піднімаючи до козирка праву руку разом з вузлуватим ціпком (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 147).
3. перен. Міцної будови; сильний, жилавий. Ось сидить Святослав! Вузлуватий, широкий в плечах, трохи незграбний (Скл., Святослав, 1959, 31); // Незграбний, непропорційний. Збуджені раптом з холодного сну, дзвони хрипло кричали і гнали вперед вузлуваті фігури, покручені непомірною працею (Коцюб., II, 1955, 86).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вузлуватий | вузлувата | вузлувате | вузлуваті |
Родовий | вузлуватого | вузлуватої | вузлуватого | вузлуватих |
Давальний | вузлуватому | вузлуватій | вузлуватому | вузлуватим |
Знахідний | вузлуватий, вузлуватого | вузлувату | вузлувате | вузлуваті, вузлуватих |
Орудний | вузлуватим | вузлуватою | вузлуватим | вузлуватими |
Місцевий | на/у вузлуватому, вузлуватім | на/у вузлуватій | на/у вузлуватому, вузлуватім | на/у вузлуватих |