від'ємний
ВІД'ЄМНИЙ, а, е. 1. Поганий, негативний. А за найбільше від'ємний бік нашого галицького життя ми уважаємо апатію до публічних справ (Фр., VI, 1951, 212); Ніхто не знав, що вона не раз боляче переживала від'ємне, насторожене, а то й просто вороже ставлення до себе однокласників (Донч., V, 1957, 317); - Я надто поспішаю, і це одна з перших від' ємних прикмет (Ірчан, II. 1958, 436).
2. мат. Який є величиною, взятою із знаком мінус; менший від нуля. Число із знаком мінус (-) називається від'ємним (Алг., І, 1956, 19).
3. фіз. Те саме, що негативний 4. Ядро [атома] має позитивний заряд, чисельно рівний від'ємному нарядові всіх електронів, які рухаються навколо ядра (Наука.., 40, 1956, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | від'ємний | від'ємна | від'ємне | від'ємні |
Родовий | від'ємного | від'ємної | від'ємного | від'ємних |
Давальний | від'ємному | від'ємній | від'ємному | від'ємним |
Знахідний | від'ємний, від'ємного | від'ємну | від'ємне | від'ємні, від'ємних |
Орудний | від'ємним | від'ємною | від'ємним | від'ємними |
Місцевий | на/у від'ємному, від'ємнім | на/у від'ємній | на/у від'ємному, від'ємнім | на/у від'ємних |