відворот
ВІДВОРОТ, ВІДВОРІТ, роту, ч. 1. діал. Відступ. Відворот монголів швидко перемінився на .. безладну втіканину (Фр., VI, 1951, 84); Печеніги.. збагнули дуже швидко, що по тому боці Стугни нема вже вартових та що Олешич ладиться до відвороту, а не до нападу (Оп., Іду.., 1958, 331).
2. заст. За повір'ям - викликання за допомогою чарів почуття неприязні, огиди до когось, а також зілля, яке використовується для цього. - Та мені й не треба [привороту], - лицемірно мовила Екбаль і навіть позіхнула трошки при тому, - мені вже скоріш відворіт потрібен (Л. Укр., III, 1952, 714).
3. рідко. Те саме, що закот. Гаркуша прибігав з контори, з годину топтався у корівнику в своїх білих, з одворотами, валянках (Ряб., Золототисячник, 1948, 67).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відворот | відвороти |
Родовий | відвороту | відворотів |
Давальний | відворотові, відвороту | відворотам |
Знахідний | відворот | відвороти |
Орудний | відворотом | відворотами |
Місцевий | на/у відвороті | на/у відворотах |
Кличний | відвороте | відвороти |