відвішувати
ВІДВІШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВІСИТИ, ішу, ісиш, док., перех. 1. Знімати з чого-небудь завісу, відкривати що-небудь завішене. Надя одвішує замасковані вікна (Гончар, Новели, 1954, 81).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвішую | відвішуємо |
2 особа | відвішуєш | відвішуєте |
3 особа | відвішує | відвішують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвішуватиму | відвішуватимемо |
2 особа | відвішуватимеш | відвішуватимете |
3 особа | відвішуватиме | відвішуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відвішував | відвішували |
Жіночий рід | відвішувала | |
Середній рід | відвішувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвішуймо | |
2 особа | відвішуй | відвішуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відвішуючи | |
Минулий час | відвішувавши |