віддзвеніти
ВІДДЗВЕНІТИ, нить, док. 1. Перестати дзвеніти. Оддзвеніли панські ковані підкови, В камені відбивши свій кривавий слід, - Ти синів найкращих, сивоглавий Львове, Обираєш нині на новий похід (Рильський, І, 1956, 204); Вже давно оддзвеніли трамваї і в будинках погасли огні (Сос., І, 1957, 118).
2. персн. Перестати звучати; відлунати (про пісню і т. ін.). Віддзвеніли пісні.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддзвеню | віддзвенимо |
2 особа | віддзвениш | віддзвените |
3 особа | віддзвенить | віддзвенять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віддзвенів | віддзвеніли |
Жіночий рід | віддзвеніла | |
Середній рід | віддзвеніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддзвенімо | |
2 особа | віддзвени | віддзвеніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | віддзвенівши |