відземок
ВІДЗЕМОК, мка, ч., розм. Те саме, що окоренок. Трохи згодом признався, що гепнув головою до якогось відземка, немов довбнею (Март., Тв., 1954, 224); - А-а-а! - реве він, відкидає від стіни важке з тесаних одземків ліжко (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 13); * У порівн. Ціле тіло, як відземок, кріпке (Мак., Вибр., 1954, 350).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відземок | відземки |
Родовий | відземка | відземків |
Давальний | відземкові, відземку | відземкам |
Знахідний | відземок | відземки |
Орудний | відземком | відземками |
Місцевий | на/у відземку | на/у відземках |
Кличний | відземку | відземки |