відказ
ВІДКАЗ, у, ч. 1. діал. Відмова. [Наталка:] Посватана... Що ж робить.. - Я і так.. всякий раз убивала її [матір] своїм одказом (Котл., II, 1953, 35); Хто б чого не попросив, ні в чім нікому не було одказу (Стор., І, 1957, 184).
2. діал. Відповідь. Чайченка тоді гарячка палила; без пам'яті сливе був він.. Питають: одкази його нерозумні, чудні... (Вовчок, І, 1955, 248).
@ До відказу, техн. - те саме, що До відмови (див. відмова). Приводні паси до верстатів то слабнули, як пущені віжки, то натягувалися до відказу (Бойч., Мо-лодість,1949, 282).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відказ | відкази |
Родовий | відказу | відказів |
Давальний | відказові, відказу | відказам |
Знахідний | відказ | відкази |
Орудний | відказом | відказами |
Місцевий | на/у відказі | на/у відказах |
Кличний | відказе | відкази |