відкарбований
ВІДКАРБОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкарбувати.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відкарбований | відкарбована | відкарбоване | відкарбовані |
Родовий | відкарбованого | відкарбованої | відкарбованого | відкарбованих |
Давальний | відкарбованому | відкарбованій | відкарбованому | відкарбованим |
Знахідний | відкарбований, відкарбованого | відкарбовану | відкарбоване | відкарбовані, відкарбованих |
Орудний | відкарбованим | відкарбованою | відкарбованим | відкарбованими |
Місцевий | на/у відкарбованому, відкарбованім | на/у відкарбованій | на/у відкарбованому, відкарбованім | на/у відкарбованих |