відкол
ВІДКОЛ, у, ч. Дія і стан за знач. відколоти й відколотися.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відкол | відколи |
Родовий | відколу | відколів |
Давальний | відколові, відколу | відколам |
Знахідний | відкол | відколи |
Орудний | відколом | відколами |
Місцевий | на/у відколі | на/у відколах |
Кличний | відколе | відколи |