відкочений
ВІДКОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкотити. На майдані викрики команд. Сіра обірвана різноманітна юрба, чоловік п' ятсот, вишикувалася квадратом. Картузи, кудлаті папахи, пілотки з відкоченими на вуха бортами (Тют., Вир, 1964, 359); // у знач. прикм. Федір Ілліч змерз. Відкочений комір теплого піджака допомагав мало (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 131).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відкочений | відкочена | відкочене | відкочені |
Родовий | відкоченого | відкоченої | відкоченого | відкочених |
Давальний | відкоченому | відкоченій | відкоченому | відкоченим |
Знахідний | відкочений, відкоченого | відкочену | відкочене | відкочені, відкочених |
Орудний | відкоченим | відкоченою | відкоченим | відкоченими |
Місцевий | на/у відкоченому, відкоченім | на/у відкоченій | на/у відкоченому, відкоченім | на/у відкочених |