відкроєний
ВІДКРОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкроїти. Тонесенький пасочок [конверта] з краю відкроєний (Фр., IV, 1950, 350).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відкроєний | відкроєна | відкроєне | відкроєні |
Родовий | відкроєного | відкроєної | відкроєного | відкроєних |
Давальний | відкроєному | відкроєній | відкроєному | відкроєним |
Знахідний | відкроєний, відкроєного | відкроєну | відкроєне | відкроєні, відкроєних |
Орудний | відкроєним | відкроєною | відкроєним | відкроєними |
Місцевий | на/у відкроєному, відкроєнім | на/у відкроєній | на/у відкроєному, відкроєнім | на/у відкроєних |