відкуп
ВІДКУП, у, ч. 1. іст . Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, яке надавала держава приватній особі за певну грошову винагороду. Збір мита звичайно здавали [князі] на відкуп або в оренду (Іст. УРСР, І, 1953, 127); Сам бог їм [панам], як корчма крамареві, на відкуп даний (Ле, Наливайко, 1957, 167); // Територія, на якій діяло це право. Він.. завжди їздив по своєму одкупу, робив ревізію (Мирний, IV, 1955, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відкуп | відкупи |
Родовий | відкупу | відкупів |
Давальний | відкупові, відкупу | відкупам |
Знахідний | відкуп | відкупи |
Орудний | відкупом | відкупами |
Місцевий | на/у відкупі | на/у відкупах |
Кличний | відкупе | відкупи |