відламок
ВІДЛАМОК, рідко ВІДЛОМОК, мка, ч. Відламана частина. У живописнім безладді валялися: тут розбита бочка.., там заржавілий відламок залізної машини (Фр., III, 1950, 186); Мов у час вибуху вулкана, одвалюються камінні брили, пирскаючи вогнем і гострими відламками (Кол., Терен.., 1959, 308); // рідко. Осколок. Вона ще не прохолола після історії з попом, мов відламок розірваної вибухом бомби (Коцюб., 1, 1955, 307).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відламок | відламки |
Родовий | відламка | відламків |
Давальний | відламкові, відламку | відламкам |
Знахідний | відламок | відламки |
Орудний | відламком | відламками |
Місцевий | на/у відламку | на/у відламках |
Кличний | відламку | відламки |