відмолоджений
ВІДМОЛОДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відмолодити. Почував [Анатоль], що перероджувався, відмолоджений незбагнутою силою самонавіяння (Кач., II, 1958, 333); // у знач. прикм. А вранці озолочена сонцем, відмолоджена природа запишалася сліпучо зеленими хвилястими просторами ставківських бурякових плантацій (Кач., І, 1958, 445).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відмолоджений | відмолоджена | відмолоджене | відмолоджені |
Родовий | відмолодженого | відмолодженої | відмолодженого | відмолоджених |
Давальний | відмолодженому | відмолодженій | відмолодженому | відмолодженим |
Знахідний | відмолоджений, відмолодженого | відмолоджену | відмолоджене | відмолоджені, відмолоджених |
Орудний | відмолодженим | відмолодженою | відмолодженим | відмолодженими |
Місцевий | на/у відмолодженому, відмолодженім | на/у відмолодженій | на/у відмолодженому, відмолодженім | на/у відмолоджених |