відпокутувати
ВІДПОКУТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. і неперех., зах. Те саме, що спокутувати. [Рябина:] Що я завинив, то мушу відпокутувати (Фр., IX, 1952, 415); Вони вбили, най же відпокутують (Стеф., І, 1949, 184); Вона вже відпокутувала своє (Вільде, Винен.., 1959, 74).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпокутую | відпокутуємо |
2 особа | відпокутуєш | відпокутуєте |
3 особа | відпокутує | відпокутують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпокутуватиму | відпокутуватимемо |
2 особа | відпокутуватимеш | відпокутуватимете |
3 особа | відпокутуватиме | відпокутуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відпокутував | відпокутували |
Жіночий рід | відпокутувала | |
Середній рід | відпокутувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відпокутуймо | |
2 особа | відпокутуй | відпокутуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відпокутуючи | |
Минулий час | відпокутувавши |