відпочин
ВІДПОЧИН, у, ч. , рідко. Те саме, що відпочинок. Буду їх [бійців] вітати. Запрошу їх до відпочину, Посаджу на лавці (Мал., 1, 1956, 258); В покої замковім він мешкав самотинно, Хоч Граф запрошував старенького гостинно До його перейти на тихий відпочин (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 66).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відпочин | відпочини |
Родовий | відпочину | відпочинів |
Давальний | відпочинові, відпочину | відпочинам |
Знахідний | відпочин | відпочини |
Орудний | відпочином | відпочинами |
Місцевий | на/у відпочині | на/у відпочинах |
Кличний | відпочине | відпочини |